Розвиток дрібної моторики у дітей дошкільного віку з органічним ураженням нервової системи

Розвиток дрібної моторики у дітей дошкільного віку з органічним ураженням  нервової системи

Автор : Гориня О.В.

Діти з руховими порушеннями внаслідок органічного ураження нервової системи, мають великий потенціал розвитку завдяки ранній та комплексній реабілітаційній роботі. Ця робота направлена перш за все на розвиток загальної та дрібної моторики рук, мовлення, комунікативної поведінки дітей, що сприяє успішному формуванню їх інтелектуальних здібностей та соціальній адаптації в цілому.

Мета: розвиток дрібної моторики у дітей з органічним ураженням нервової системи від 3 місяців до 7 років. За допомогою різного дидактичного матеріалу розвивати первинні тактильно – моторні відчуття, сенсомоторику, аналізаторну систему, формувати навички самообслуговування, навички практичної діяльності та підготовку руки дитини до письма.

Корекційна робота в ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України» проводиться диференційовано, в залежності від форми захворювання і ступеню ускладнення, віку дитини, стану слухового та зорового аналізаторів. При цьому всі запропоновані дитині завдання мають відповідати її реальним руховим та інтелектуальним можливостям. Також важливо пам’ятати, що опанування будь яких рухових навичок у дітей з ДЦП відбувається поетапно і потребує більш тривалого часу і терпіння з боку спеціалістів та батьків.

Основні завдання:

  1. Формування готовності до розвитку навичок дрібної моторики: нормалізація тонусу м’язів рук, розвиток координації, узгоджених рухів рук;
  2. Формування різни х видів захвату предметів, тобто вміння дотягуватися до предмета, брати і утримувати його, а також вміння ним маніпулювати та класти на місце;
  3. Розвиток дрібної моторики пальців, кисті рук;
  4. Розвиток зорово - моторної координації;
  5. Розвиток слухового сприйняття;
  6. Вміння діяти за вербальними інструкціями;
  7. Контроль за власними діями;
  8. Формування графічних навичок, підготовка руки до письма.

Формування функції рук найбільш інтенсивно відбувається в перші роки життя – у період до 4 років. У дітей з ДЦП цей розвиток не відбувається спонтанно, а потребує відповідних корекційних впливів, які застосовуються дорослим протягом послідовних етапів навчання.

На першому етапі (ранній розвиток) :

  1. У віці 1-4 місяців життя дитини, вона вчиться фіксувати погляд на предметі, утримувати вкладену в руку іграшку. Необхідно спонукати дитину до обстеження оточуючих предметів за допомогою зору, слуху та дотику. З цією метою:
    • пропонувати для фіксації та прослідкування зором кольорові, контрастні (для дітей з порушенням зору), звукові іграшки;
    • вкладати в ручки різні іграшки, змінюючи їх форму , величину, вагу та фактуру, залучати до них зорову увагу дитини ( тонкі кільця з різною поверхнею, м які, тверді м’ячики, іграшки, що шарудять та вібрують );
    • перед вправами проводити масаж кистей та кінчиків пальців, також можна використовувати щіточки різної жорсткості.
  2. У віці 4-8 місяців необхідно навчити дитину довільно брати предмети руками, утримувати та перекладати, слідкувати за своїми діями:
    • розміщувати яскраві звукові іграшки на відстані, щоб дитина могла їх схопити при торканні, утримувати двома руками (великі м’ячі), постукувати (кубики, кульки, дзвоники);
    • формування цілеспрямованих рухів рук починають також із найпростіших ігор «Ладусі», «сорока –білобока»… з виконанням відповідних жестів: показати одним пальчиком, погладити рукою, поплескати, постукати; використовувати імітаційні рухи (як пташка махає крилами, капає дощ…)
  3. У віці 9-18 місяців дитина пізнає предмети на відстані, виконує різні маніпуляції з ними за вербальними інструкціями. На цьому етапі в предметній грі необхідно вчити досліджувати предмети шляхом повторного діставання і вкладання різних іграшок:
    • різні коробочки, баночки з кубиками, горіхами, шишками, м’ячиками для перекладання рукою і ложкою;
    • ігри з наливанням і переливанням води, вправи з губкою, пересипання піску;
    • вкладання жолудів, великих ґудзиків, тонких паличок у вузькі пляшечки, коробочки;
    • вправи з пірамідкою, стаканчиками різними за розміром, знімання та одягання прищіпок («колючий їжачок»).

    В даний період ми широко використовуємо корекційні вправи з методики Монтессорі –терапії (розділ «Навички практичного життя»).

    Важливо звернути увагу і на стадії формування правильного захвату предметів: спочатку формується долонний захват (необхідне відведення великого пальця та кінцевих фаланг інших) , потім «щипцевий» (участь трьох пальців), і в останню чергу формується «пінцетний» захват (участь двох пальців). Одночасно треба розпочинати роботу з вироблення навички самостійно їсти: підносити свою руку до рота, потім брати хліб чи печиво підносити його до рота, брати і утримувати ложку, тримати чашку і пити з неї.

На другому етапі (молодший дошкільний вік):

1. У віці 1-3 роки на основі предметно-маніпулятивної діяльності відбувається закріплення зв’язків між словом, предметом та дією, що стимулює розвиток сенсорних функцій з одночасною корекцією рухових порушень. Діти повинні грати двома руками, удосконалюється зорове сприймання та тактильні з’вязки. З метою розвитку більш тонких і диференційованих рухів руки пропонуємо:

  • різноманітні дидактичні іграшки для співвідношення предметів за формою, розміром, довжиною і фактурою (кубики, пірамідки, різні за розміром стаканчики, сортери);
  • збірні іграшки з двох – трьох частин (половинки макетів фруктів, овочів, різних іграшок та предметів), конструктори та мозаїку з великими деталями;
  • дерев’яні рамки – вкладки, на яких необхідно викладати послідовні ряди з предметів від більшого до найменшого, високого – низького, широкого – вузького, різні рамки Монтессорі;
  • закривання-розкривання, загвинчування – розгвинчування кришок на різних ємкостях; - застібання липучок, великих кнопок, намотування і розмотування цупких ниток у клубок, на котушку;
  • ігри з різноманітними практичними діями, які спираються на форму і величину предметів («котиться – не котиться», «заховай іграшку у свій будинок», « заховай у своїх долонях», «плаває – тоне», «тверде –м яке»);
  • кольорові олівці та крейду, зручні для утримання в руці, для малювання штрихів та ліній; (при необхідності використовуємо спеціальні насадки на олівці);
  • ігри з піском, водою, пластиліном, солоним тістом, малювання пальцями;
  • формування координованих рухів руки під час приймання їжі (утримання ложки, чашки). Ігри-дії з ложкою на перекладання горіхів, шишок, переливання води в різні ємкості;

Особливу увагу треба звернути на те, як дитина бере предмети - за участю великого, вказівного та середнього пальців.

Досить часто у дітей з органічним ураженням нервової системи наявні порушення інтелектуального розвитку, ураження центрального відділу зорового аналізатору, що ускладнює процеси формування предметно – практичних навичок. Дитина з розумовою відсталістю має низьку мотивацію і не виявляє зацікавленості до тактильного обстеження предметів. Вона може тривалий час тримати предмет у руці, не виконуючи ніяких рухів, і відповідно, не може визначити його форму, величину, виділити його частини. Без корекційного навчання тактильна чутливість у таких дітей не розвивається. А від скоординованих пальців рук, на яких знаходиться велика кількість нервових волокон, що реагують на дотик, від послідовності перцептивних дій, залежить повнота та правильність образу, що сприймається.

2. У віці 3-5 роки корекційна робота спрямована на удосконалення набутих навичок та на розвиток більш диференційованих, координованих рухів руки в творчій діяльності дитини, під час сюжетно – рольової гри:

  • низання різного розміру намистин, великих ґудзиків, іграшок з отворами на шнур; перемотування мотузки, нитки з клубка в клубок, намотування на різні предмети (стаканчики, ручки, м’ячі…);
  • складання з тонких паличок чи смужок зображень предметів та геометричних фігур на столі (спочатку методом накладання, за зразком і за пам’яттю);
  • робота з розрізними малюнками з двох-п’яти частин (прямий, діагональний розріз), з пазлами, конструктором;
  • зав’язування та розв’язування стрічок, відкривання різних наборів замків, кранів;
  • сортування дрібних предметів: частин мозаїки, квасоля, боби, горіхи, шишки…;
  • знаходження предметів у «сухому басейні» з квасолею, горохом, кукурудзою чи піску у великих відрах, коробках;
  • прикріплення прищіпок до мотузки, картону, навколо чашки, коробочок;
  • шнурування, вишивання спочатку великою пластмасовою голкою на папері з отворами по контуру різних фігур, тварин…, потім голкою на картоні і тканині;
  • ігри з водою різної температури, глини;
  • малювання пальцями, долонями, олівцями, стирання намальованого губкою, ластиком;
  • аплікація з різного матеріалу (папір, тканина, вата, пух, листя, різні крупи, кольоровий пісок, сіль…);
  • проведення пальчикової гімнастики та рухів кистей трьох видів: на стискання, розтягування та розслаблення, елементи масажу кистей та пальців рук. Вправи необхідно виконувати протягом 2-3 хвилин на кожному занятті. Спочатку це однотипні рухові дії, які спрямовані на розвиток узгодженості та координованості рухів, і після їх засвоєння додаються більш складні рухи («кішка мишка», «птахи полетіли», «капуста»…);
  • формувати у дитини різні способи утримання предметів, іграшок відповідно до їх величини, форми, матеріалу та рухових дій з ними. Спастичність м’язів рук, гіперкінези обумовлюють неправильний захват та зміни в положенні пальців дітей, що ускладнює предметну, а потім і письмову діяльність. Тому на заняттях використовуємо різні рухи, наприклад під час гри з кубиками: перекладати їх, перевертати, пересувати, будувати вежу, знімати по одному кубику розкритими долонями, потім двома пальцями. Під час роботи з папером вчити дітей складати і розгортати, скручувати, перевертати, розривати, м’яти і розгладжувати, різати, наклеювати.
  • важливо навчити дитину різних дій під час одягання. Спочатку в ігровій формі навчити розстібати великі ґудзики, потім дрібні; зашнуровувати шнурівку. Потім навички самообслуговування закріпити в іграх з лялькою і після цього переносити на саму дитину. Після таких ігор-вправ у дітей з ДЦП виникає прагнення до самостійності. При цьому важливо враховувати можливості дитини з різним ступенем рухових уражень, знати, що від неї вимагати і в якому обсязі.

На третьому етапі (старший дошкільний вік):

У віці 5-7 років робота направлена на подальшу підготовку руки до письма, розвиток просторових уявлень, окоміру в процесі графічної діяльності. Корекційні вправи направлені на формування графічних умінь та навичок в процесі оволодіння письмом. Звертаємо увагу на зоровий контроль дитини за рухами своєї руки. Незважаючи в якій руці вона утримує олівець, направлення рухів під час читання та написання іде зліва направо.

В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Фізіологічною основою навичок є вчення І.П. Павлова про утворення тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку. Отже, оволодіння руховими навичками, зокрема, графічними – це і є утворення тимчасових нервових зв’язків. Розвиток рухів і формування рухових навичок залежить як від дозрівання нервово-м`язового апарату дитини, так і від змісту й будови діяльності на певному віковому етапі.

У дітей з ДЦП, порушення центрального відділу рухового аналізатора часто призводить до підвищеного тонусу м'язів кисті, парезів та насильницьких рухів - гіперкінезів, контрактур суглобів. Всі ці розлади з віком мають тенденцію до посилення. Особливо чітко вони проявляються при виконанні довільних рухів, що перешкоджає правильному формуванню і фіксування в пам'яті схеми цих рухів. Тому опанування руховими навичками письма та малювання у дітей з органічним ураженням нервової системи, потребує спеціальних корекційних вправ.

Основними завданнями підготовчої роботи є:

  • формування вміння виконувати рухи передпліччя, кисті, пальців ведучої руки при зоровому контролі; навчання ізольованим рухам рук;
  • уміння правильно тримати олівець чи ручку, враховуючи силу натискання на папір;
  • розвиток окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки, очей контролю свідомості);
  • розвиток просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лініями);
  • Пропонуємо такі завдання: на перших етапах (з 3років) креслення горизонтальних і вертикальних ліній ( намалюй доріжку до тваринки, паркан, драбинку, гілочки на дереві);
  • копіювання простих геометричних фігур на великій площині (коло, трикутник…)
  • ставити послідовно крапки між двома горизонтальними лініями зліва – направо, з’єднувати крапочки;
  • безвідривно наводити різні графічні доріжки з прямих, похилих і хвилястих ліній; малювати равлика: збільшувати і зменшувати розмір завитків ( робота проводиться одночасно двома руками на різних аркушах);
  • обведення рамок Монтессорі, різних трафаретів тварин, фруктів та зафарбовування, штрихування фігур;
  • домальовування деталей на малюнках, яких не вистачає; вирізання ножицями, вишивання ліній на спеціальній основі - решітці, папері, тканині;
  • виконання графічних та слухових диктантів; написання спочатку елементів, потім цифр та літер.

Графічна робота проводиться спочатку на великих альбомних аркушах, потім аркуш розділяється лініями спочатку на дві, три, чотири частини в залежності від того як дитина опановує певний вид роботи. В роботі також використовуємо малювання пальцем та письмо на манці, насипаної на піднос, малювання вологою губкою на дощечці, проведення ліній зафарбованим пальцем… Потім деякі вправи виконуються у зошитах.

Під час навчання дитини певних рухових дій слід дотримуватись такої послідовності:

  1. чітко визначити рухове завдання;
  2. скласти план виконання руху;
  3. визначити основні точки руху;
  4. визначити орієнтири для контролю.

У дітей повинна вже бути сформована наслідувальна діяльність. Показуючи виконання завдання ми привертаємо увагу до напрямку, амплітуди руху руки та кисті, одночасно промовляємо напрямок. Виконання завдань поступово ускладнюється: спочатку дитина наводить певні лінії, потім копіює самостійно на своєму аркуші і нарешті малює чи пише окремі графічні зразки по пам’яті.

В комплексі під час занять з дітьми з органічним ураженням нервової системи, проводиться робота на зниження втомлюваності, активізацію пізнавальних процесів, розвиток зв’язків між двома півкулями. Використовуємо вправи на розвиток диференційованих рухів пальців та рук:

  • постукати по столу розслабленою кистю правої, потім лівої руки;
  • вправа на послідовні рухи руками: ребро-кулак-долоня;
  • змінювання по черзі положення правої і лівої кистей на столі (зігнути-розігнути, повернути-відвернути);
  • розгладжування долонею аркуша паперу;
  • постукування долонею, кожним пальцем по столу під ритмічний рахунок;
  • сполучати великий палець з усіма іншими по черзі; згинати пальці по черзі і одночасно;

При цьому звертаємо увагу на вироблення протиставлення великого пальця всім іншим, вільні рухи пальців без рухів кисті і передпліччя, якими вони часто заміщуються у дітей з органічним ураженням нервової системи, що мають рухові порушення:

  • фіксуємо передпліччя дитини і пропонуємо діставати пальцями з коробочки тонкі палички та складати їх під рукою, намагаючись не зрушити руку з місця;
  • розкочувати пластилін на столі спочатку всіма пальцями, а потім кожним окремо;
  • прокочувати, обертати олівець, паличку між великим і кожним пальцем окремо...

Багато дітей, які страждають на ДЦП, як би «забувають» користуватися своїми ураженими кінцівками, вони ігнорують свою руку навіть у разі помірного ураження. Придушення діяльності кінестетичного аналізатора виключає вироблення тих умовно рефлекторних зв'язків, на основі яких будується почуття про власне тіло, почуття пози і дрібна моторика. На заняттях з дітьми, що мають геміпарези можна використовувати рукавичку, яку одягаємо на здорову руку для її фіксації під час предметної діяльності.

Увагу треба звернути і на розвиток гнозису та праксису дітей з органічним ураженням нервової системи. Під час вивчення літер, цифр на цьому підготовчому етапі, ми навчаємо не тільки впізнавати їх, а й відтворювати різними способами. Доцільно використовувати літери та цифри-шершавчики за методикою Монтессорі, впізнавати на дотик; ліпити літеру з пластиліну, викладати з різної крупи (бобів, квасолі…), шишок, паличок; заштриховувати і обводити контури; доповнювати і дописувати невистачаючі елементи; вишивати товстою ниткою; перетворювати літери на інші шляхом перекладання паличок; знаходження невірно написаних літер та цифр…

Рухові уміння і навички складають основу ігрової, навчальної і трудової діяльності дитини, розвиток яких у дітей з ДЦП і з порушенням інтелекту певною мірою ускладнений. Тому описані корекційні завдання є надзвичайно важливими у комплексній реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи.

Заняття з розвитку дрібної моторики проводиться дефектологом у тісному тандемі з іншими спеціалістами Центру: ерготерапевтом, Бобат-терапевтом, арт-терапевтом, тифлопедагогом, психологом, лікарем ЛФК, що дає можливість підібрати правильний підхід та індивідуальну програму розвитку і навчання дитини. Відповідно етап роботи обирається згідно обстеження рівня рухових умінь і навичок дитини, її інтелектуального розвитку. Якщо діти старшого віку з несформованими руховими навичками або з більш складними руховими порушеннями, знаходяться на курсі реабілітації то навчання розпочинається з початкових етапів корекційної роботи.

При проведенні реабілітаційної роботи важливе значення приділяється взаємодії «батьки-дитина». Батьки присутні на заняттях, стежать за роботою педагога, а вдома повторюють вправи, використовуючи предмети побуту, допомагають при ускладненнях. Батьки спонукають дитину своїм прикладом та участю, одночасно заохочують дитячу ініціативу в розгортанні діяльності з розвитку дрібної моторики.

Методика розвитку дрібної моторики використовується для дітей з ураженням ЦНС, різними формами ЦП, ММД, розумовій відсталості легкого ступеню. Прямих протипоказань не має, але для дітей з руховими порушеннями завдання розчленовують на окремі фрагменти, використовують елементи для формування необхідних навичок, дрібної моторики, спрямованих на самообслуговування.

Види роботи педагога на реабілітаційних курсах: індивідуальні та групові заняття, сумісні заняття з Бобат-терапевтом, психологом, консультування батьків. Родині надається інформація щодо створення розвивального середовища навколо дитини, підбір допоміжних засобів (призначає Бобат –терапевт), що сприяє нормалізації життя дитини та батьків, їх інтеграції в суспільство.

Досвід роботи з дітьми, які проходять реабілітацію в Центрі, дотримання послідовності та систематичності занять з дитиною, підтверджує наявність позитивної динаміки від впровадження методики розвитку дрібної моторики та рухових навичок. Але у випадках глибокого психічного недорозвинення та більш тяжких рухових порушеннях робота за методикою може потребувати більше часу, терпіння і не давати повною мірою того результату, до якого прагнуть спеціалісти та батьки.

Таким чином:

  • методику розвитку дрібної моторики, як методику корекції, доцільно використовувати в комплексі медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи;
  • застосування комплексу корекційних вправ дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування маніпулятивної функції руки та рухової сфери в цілому; сприяє розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем;
  • розвиток дрібної моторики тісно пов’язаний з формуванням загальної та артикуляційної моторики, сприяє розвитку мовленнєвих та психічних навичок;
  • завдяки корекційним заняттям у дітей з ДЦП, підвищувалась мотивація, самореалізація та самоствердження, що покращує соціальну адаптацію дитини з особливими потребами в нашому суспільстві.