Бобат терапія



Бобат-концепція – нейророзвиваюча терапія, що направлена на підтримку вітальних функцій, на досягнення найкращого розвитку здібностей дитини, розвитку комунікативних здібностей, забезпечення максимально наближених до фізіологічних рухів, запобігання вторинних уражень (деформацій, атрофій).


 Бобат–концепція була створена у 30-ті роки двадцятого століття практикуючим фізіотерапевтом  Бертою Бобат (1907-1991) та психіатром, доктором Карлом Бобатом (1906 -1991). У 50-ті роки фізіотерапевтична методика на нейрофізіологічній основі збагатилась ерготерапією, логопедією (Helen Müller, логопед, Швейцарія). В результаті досліджень була створена інтердисциплінарна концепція, яка має диференційно - діагностичне значення та окреслює кроки до забезпечення розвитку дитини.

Концепція має чітко визначені принципи :
1. Підкреслення здібностей  дитини.
2. Знання нормального та патологічного розвитку  дитини, а також аналіз рухів.
3. Базування на основах неврологічного розвитку.
4. Центральна нервова система є органом для вирішення проблем та навчання.
5. Обстеження та терапія проходять одне через одне.
6.  Терапія  проводиться  у повсякденній   ситуаціі  дитини    (сім’я, дитсадок, школа).
7. Батьки з самого початку включаються у терапію.
8. Допомога для сім’ї  у спостереженні та нагляді  за дитиною.
9. Розширення власної ініціативи  та  самостійних дій дитини.
10.  Діалогічний спосіб дій.
11. Моторне навчання  через когнітивне навчання.
12. Підбір засобів допомоги для підтримки у повсякденному житті.
13. Міждисциплінарність.

Важливого значення в досягненні мети терапевтичного впливу Бобат-терапії надається участі батьків та реабілітаційної групи.

Мета терапії по відношенню до дитини:
1. Підтримка основних життєвих  функцій  (прийом їжі, дихання).
2. Розвиток комунікативних здібностей.
3. Досягнення оптимального контролю постави у спокої та в руховій поведінці у   відповідності до її мети руху.
4. Акцент на максимальний розвиток моторної функції руки.
5. Навчання виконання побутових функцій( одягання,туалет та ін.)
6. Підтримка та розвиток  поступальних рухів.
Мета відносно родини.
1. Підтримка у формуванні суспільного повсякденного життя в родині дитини з обмеженими можливостями здоров’я.
2. Сприйняття  терапії батьками в рамках можливостей родини.   

Спостереження та терапія проходить у максимальному наближенні до повсякденних ситуацій та обставин з орієнтацією на дитячу поведінку. Це дає можливість краще схилити дитину до взаємодії, створити спокійні умови, в яких дитина повністю себе розкриє. Для взаємодії з дитиною та стимуляції її активності в Бобат-терапії використовується гра.


    Терапія полягає в створенні стимулів та мінімальної допомоги, що дадуть можливість саморегуляції дитини.  Це  дасть можливість розширення функціональності   за рахунок адаптації  в оточуючому середовищі.           
Кожна дитина є індивідуальною особою зі своїми можливостями та обмеженнями, а звідси і своєю стратегією розвитку. Бобат-концепція пропонує використовувати під час терапевтичних втручань власну активність дитини з орієнтацією на дитячу поведінку, що забезпечить формування власної стратегії рухів. Використання ігрової діяльності та формування дій в повсякденних ситуаціях є умовою кращої взаємодії терапевта з дитиною та одночасно її соціальної адаптації.


Діти з руховими порушеннями, не в змозі легко взаємодіяти з оточуючими  людьми та середовищем, що порушує контакт з батьками та  гальмує розвиток дитини. Терапевтичний вплив Бобат-концепії дозволяє виправити порушену взаємодію дитина-сім’я і створити умови взаємодії на підставі і викоримтанні системи дитина-сім’я. Важливо включення батьків в Бобат-терапіюз самого початку.при цьому враховуються побажання батьків. За рахунок проведення терапії на основі побутових ситуацій покращується сприйняття ідей концепції,та досягається тривалий вплив на дитину. Батьки надають також додаткову інформацію про побутову поведінку дитини.що доповнює спостереження терапевта.


При терапевтичному впливові важливе значення має підбір допоміжних засобів. Підвищити ефективність терапевтичної роботи з дітьми з обмеженими можливостями неможливо без широкого використання допоміжних засобів. При цьому впровадження європейських стандартів у виготовленні допоміжних засобів надасть можливість збільшити ефективність реабілітаційних втручань.
Допоміжні засоби можуть бути, як прості (С-подушка), так і складні (трансфери, стендери, стільці тощо). Підбір засобів проводится з урахуванням біомеханіки, нейро-фізіологіїї, індивідуальних особливостей дитини та сім“ї. Терапевтом проводиться адаптація дитини до допоміжного засобу, та освоення максимальної мобільності в ньому. Це можна окреслити як МОБІЛЬНІСТЬ через СТАБІЛЬНІСТЬ. Дитина через правильно  підібраний допоміжний засіб має можливість стати на вищу ступінь свого розвитку в комунікації та моторній сфері.  
Терапія проводиться з перших днів життя дитини  з моменту стабілізації соматичного стану дитини. Раннє втручання дає можливість покращувати соматичний стан (функція дихання, ковтання), забезпечувати отримання максимально наближеної до фізіологічної інформації. Інформація буде  використана з урахуванням  генетично детермінованого розвитку  дитини. Тому початок терапії у старшому віці при сформованій патологічній схемі рухів применшує ефективність терапії.


Наш досвід у впровадженні Бобат-концепції свідчить, що у переважаючої більшості дітей з порушенням рухової сфери в основі відсутності побутових навиків лежить не лише неврологічний дефект, але і відсутність сформованих побутових навичок. Саме на це направлена робота терапевта та. батьків. Водночас  навчаючи дитину практичним навичкам в побутових ситуаціях терапевт може позитивно впливати на м’язовий тонус, функцію суглобів, що у кінцевому сенсі применшує ступінь неврологічного дефекту.


Таким чином за супроводу Бобат-концепції в реабілітаційному процесі формуються нові навички та відкриваються нові здатності дитини з обмеженими  можливостям,  що сприяє поступової  їх адаптації  у побуті.