Робота психолога з батьками дітей


Враховуючи важливу роль родини (перш за все — матері) в процесі реабілітації дитини-інваліда, питання роботи з матерями набувають важливого значення серед інших проблем організації реабілітаційного процесу.  
Важка хвороба дитини спричиняє сильний стрес родині; нерідко у батьків формуються різні психопатологічні розлади, здебільшого афективного спектру. Травмуюча ситуація народження хворої дитини різко змінює стереотип життя родини. Реакція батьків (перш за все матері) на це розгортається від гострих реактивних станів через затяжні невротичні порушення до формування різних варіантів патологічного розвитку особистості. Це знижує якість життя родини в цілому, здійснює вплив на ставлення батьків до дитини, на взаємодію батьків з дитиною, на здоров‘я та розвиток дитини.  

Першочерговим завданням на початку реабілітаційного курсу є виявлення психологом рівня психічного розвитку дитини, рівня її соціалізації, а також особливостей взаємин у системі «дитина-мати», Першочерговим завданням на початку реабілітаційного курсу є виявлення психологом рівня психічного розвитку дитини, рівня її соціалізації, а також особливостей взаємин у системі «дитина-мати», «дитина-фахівець» (діагностичний напрямок).

    Зокрема, важливою його складовою є дослідження таких складників материнської позиції:
  • уявлення матері про стан дитини;
  • її ставлення до дитини;
  • стильові та змістовні характеристики взаємодії матері з дитиною;
  • очікування щодо організації та результатів курсу реабілітації;
  • уявлення про основні завдання реабілітації;
  • уявлення про власну роль у реабілітаційному процесі;
  • сформованість комплексу знань, умінь та навичок, необхідних матері для успішного продовження реабілітаційного процесу в домашніх умовах.

Як правило, матері дітей, що уперше потрапляють на курс реабілітації, мають неадекватні погляди на свою дитину та можливості реабілітаційного втручання. Тому провідним напрямком роботи психолога з такими матерями, є освітньо-профілактичний, який має на меті:

  • підвищення обізнаності матерів щодо особливостей хвороби, лікування, реальні можливості та обмеження дітей,
  • коригування уявлень матерів про зазначені аспекти у бік їхнього наближення їх до реальності.

Обов`язковим є надання об`єктивної інформації про стан розвитку дитини, її подальші перспективи, а також про наявні на теперішній час проблеми і пріоритетні напрямки роботи з дитиною. Важливо, щоб матері уходили з курсу реабілітації з чітким уявленням про те, що й як їм треба робити з дитиною вдома. Отже, матір необхідно не тільки інформувати, але й навчати працювати з дитиною, взаємодіяти з нею.

Тому дуже важливим напрямком роботи психолога з матір‘ю та дитиною є коригування їхньої взаємодії у процесі навчання та виховання, формування її нових, конструктивніших форм — інформативно-коригувальний напрямок. Він здійснюється фахівцем під час індивідуальних коригувальних занять у випадках, коли мають місце порушення взаємин у діаді «мати-дитина». Методологічне підґрунтя цього напрямку психологічної допомоги складає поведінковий підхід, а в методичному аспекті на перший план виступає спостереження та моделювання. Плідним може виявитися використання технічних засобів, зокрема, відеозапису реальних ситуацій взаємодії матері та дитини. Відеомоніторинг ставлень у діаді «мати-дитина» з наступним аналізом та обговоренням позитивних та негативних аспектів взаємодії складає підґрунтя для моделювання її конструктивних форм.

Зазначений напрямок роботи сприяє підвищенню психологічної та педагогічної компетентності матерів, формуванню у них практичних навичок та вмінь, що є необхідними для здійснення ефективного навчання й виховання дитини у домашніх умовах.

У процесі взаємодії з матерями психолог зазвичай виявляє емоційні та поведінкові проблеми, викликані хронічним стресом, спричиненим хворобою дитини. Це зумовлює потребу матері у психологічній підтримці та допомозі, спрямованій на адаптування її та інших членів родини до життєвих реалій, пов`язаних з хворобою дитини (консультативно-психотерапевтичний напрямок роботи психолога).

    Цей напрямок роботи передбачає такі позиції:
  • відкритість фахівця
  • приймаюче ставлення до хворого та його близьких
  • готовність до вислуховування та діалогу

Зусилля психолога спрямовані на надання допомоги батькам пацієнтів у прийнятті реальної життєвої ситуації. Зазначена робота може проводитися у формі індивідуальних занять (консультації та бесіди), групових (тренінгові групи, групи підтримки), а також у комбінованому вигляді. Однак, можливості використання групової роботи суттєво обмежуються фактором часу, тому в закладах медичної реабілітації з відносно короткою тривалістю курсу (2-4 тижні) переважають індивідуальні форми роботи з батьками. Заклади соціальної реабілітації, де тривалість роботи з дитиною більша, мають ширші можливості до запровадження групових та комбінованих форм психотерапії батьків пацієнта. У випадках надто інтенсивних та стійких негативних емоційних реакцій, виникнення патологічних станів і змін особистості матері, можливості психологічної підтримки в умовах дитячого реабілітаційного закладу не є достатніми. Таких матерів слід орієнтувати на одержання допомоги у спеціалізованих психіатричних закладах або кризових центрах. До складу консультативно-психотерапевтичного напрямку входить і робота з родиною, що спрямована на покращення стосунків між її членами, хоча можливості сімейної терапії в умовах дитячих медичних реабілітаційних центрів також є обмеженими.

В певних випадках є потреба у коригуванні настановлень та поведінки матері стосовно фахівців-членів реабілітаційної бригади. Вказана робота знаходиться у рамках консультативно-психотерапевтичного напрямку, оскільки в більшості випадків психологічний вплив має здійснюватися на рівні глибинних особистісних диспозицій, а не на рівні формування стильових характеристик взаємодії.

Робота психолога у ході реабілітаційного курсу завершується підбиттям підсумків, оцінкою одержаних результатів, а також наданням рекомендацій, у яких конкретизуються напрямки подальшої самостійної діяльності членів родини (передусім, матері), спрямованої на підвищення рівня соціальної адаптації дитини, та гармонізацію власної особистості і оптимізацію функціонування родини як цілого.

    Показником успішності роботи психолога протягом реабілітаційного курсу є вирішення таких завдань:
  • Формування реалістичних уявлень матері (батьків) про можливості та потреби дитини, перспективи її розвитку, а також про можливості сучасної медицини психології та педагогіки в розвитку потенціалу дитини та корегуванні її обмежень.
  • Формування активної позиції батьків як учасників реабілітаційного процесу, речників реабілітаційної стратегії по відношенню до власної дитини.
  • Формування збалансованої моделі здійснення коригувального, навчального та виховного впливу на дитину в домашніх умовах, визначення першочергових та віддалених цілей роботи вдома;
  • оволодіння вміннями та навичками, що необхідні для їхнього досягнення.
  • Покращення емоційного стану матері (батьків), формування зрілого ставлення до наявної життєвої ситуації;
  • володіння інформацією про можливості, що надаються батькам державою та суспільством у сфері збереження психічного здоров’я.
  • Покращення взаємодії між матір’ю (батьками) та дитиною, а також покращення стосунків у родині.
    Оцінку реальних змін материнської позиції, які відбулися в процесі реабілітаційного курсу (і, зокрема, як наслідок роботи психолога), можливо отримати при аналізі трьох джерел інформації:
  • експертних оцінок фахівців;
  • психологічних тестових методик (зміни в динаміці);
  • самооцінювання матерями змін свого ставлення до дитини та себе.

Відомо, що очікування матерів від курсу реабілітації перевищують оцінку реально одержаних результатів, хоча, по мірі набування досвіду реабілітації, очікування стають більш реалістичними. Емоційний стан матерів протягом реабілітаційного курсу може  змінюватися в кращу сторону, але й погіршуватися. Останні випадки, як правило, матері пов'язують зі втомленням, яке накопичується протягом курсу, а також (у тих, хто на курсі вперше) — з тим, що наявні очікування не реалізувалися, більш наочними стали обмеження можливостей дитини, руйнується нереалістична перспектива повного одужання дитини. Разом з тим, позитивним змінам сприяє розширення кола вмінь та навичок роботи з дитиною, формулювання чітких цілей та завдань такої роботи вдома, спостерігання динаміки в стані здоров'я та розвитку дитини протягом реабілітаційного курсу. Практика показує, що сприятливий емоційний стан матері пов'язаний з тим, наскільки вона уважна до своєї дитини, її реальної поведінки та змін в розвитку. < /p>

 Фахівцями ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураження нервової системи МОЗ України» підготовлені методичні рекомендації для батьків дітей щодо корегувальної роботи психологічних порушень в домашніх умовах.

Поради психолога батькам - Клещерова І.М. - за цим посиланням.