Автор : І. В. Кагаловська
Педагогічна робота з дітьми з церебральним паралічем (ЦП), спрямована на розвиток рухів, сенсорного сприйняття, мови, формування предметної діяльності і комунікативної поведінки. На першому році життя формується зорове, слухове і кінестетичне сприйняття, зорово-моторна координація, маніпулятивна діяльність. Розвиток моторики стимулює розвиток сприйняття та накопичення дитиною чуттєвого досвіду. В процесі спілкування з дорослим, дитину спонукають до обстеження предметів за допомогою зору, слуху, та інших органів відчуття, привертаючи її увагу до предметів різних за формою, кольором, фактурою, звучанням. На основі предметно -маніпулятивної діяльності закріплюються зв'язки між словом, предметом і дією, що стимулює розвиток сенсорних функцій з одночасною корекцією рухових порушень, формує перцептивні дії. При порушенні рухових функцій формування маніпулятивної гри ускладнене. Це негативно впливає на розвиток основних функцій сприйняття (а в подальшому і мислення), а також на формування мотивації до рухів. Завдяки, маніпулятивній грі, можна стимулювати прагнення до пізнання та цілеспрямованих рухів. Дитина виконує дію, відволікаючись від процесу руху, паралельно сам рух наповнюється доцільністю і змістом. При цьому педагог розбиває складний рух на послідовні ланки. Дитина охоче приймає допомогу педагога. Тому в грі значно швидше виробляються і закріплюються рухові стереотипи.
Індивідуальна педагогічна корекція яка призначалася дітям з ЦП була направлена на формування маніпулятивної гри за такими етапами:
На початковому етапі формування маніпулятивної діяльності проводиться робота з розвитку вміння встановлювати зорово-слухові зв'язки. Для цього дитину спонукають до пошуку джерела звуку і простежування за ним (при переміщенні джерела звуку), а також спонукають прислуховуватися до звучання різних іграшок. Показують дитині, яка перебуває в різних положеннях яскраві іграшки, різні за кольором, формою, розміром.
Такі вправи сприяють фіксації іграшки поглядом, слідкуванню за нею, переключенню погляду з одного предмета на інший. Внаслідок такого лікувально-педагогічного впливу на розвиток сенсорного сприйняття, емоційні реакції стають більш диференційовані і поступово ускладнюються (з'являється посмішка, сміх, активізуються загальні рухи).
Для розвитку дій з предметами на заняттях проводиться робота з активізації та формування рухів. Для цього дитині вкладають в долоні різні предмети, привертаючи її зорову увагу та стимулюючи до розширення тактильних, кінестетичних і оральних способів ознайомлення (пізнання) з предметом чи іграшкою.
На другому етапі проводиться робота з розвитку зорово-моторної координації.
Для дітей раннього віку з ЦП характерно порушення зорово-моторної координації в системі "око-рука", та в системі "око-рука-рот". Для того, щоб дитина навчилася слідкувати за рухами своїх рук на заняттях використовувалася, наприклад, "ігрова рукавичка", яка щільно закріплювалася на зап'ясті дитини. При спонтанних рухах руки, дзвонять вшиті в рукавичку дзвіночки. Таким чином, зреагувавши на слуховий подразник, дитина починає звертати увагу на свої руки. Педагог бере руку дитини у свою і починає постукувати по столу, проговорюючи свої дії. Поступово дитина переходить від спонтанних дій до наслідувальних, а в подальшому до власних маніпуляцій з іграшкою, отримуючи при цьому задоволення від гри.
Для розвитку зорово-моторної координації в системі "око-рука-рот" ми рекомендуємо задіяти нагальні потреби дитини (наприклад в їді; чи, коли дитина звикла до соски, чи в період прорізування зубів). Наприклад, соску слід класти у рот рукою дитини, педагог допомагає руху руки, направляючи її. Те ж саме, можна робити, вклавши в руку дитини скоринку хліба, направляти руку до рота, стимулювати ясна рукою дитини.
Функції активного захвату предметів, та їх ощупуванню належить велика роль в інтенсивному розвитку, як рухів так і інтенсивної активності. З ощупування починається інтенсивний розвиток рухів дитини. Потім у неї вже формується акт захвату. На початку формування цього акту, самого захвату ще немає, бо дитина тягнеться до предмету без типового для захватування положення кисті і не утримує предмет. Але потім при наближенні до об'єкту кисть і пальці руки дитини приймають положення, необхідне для захвату предмету.
При ЦП наявність патологічних синкінезій та підвищеного м'язового тонусу утруднюють формування вікових рухових навичок та довільної цілеспрямованої активності рук. Залежно від форми ЦП дитина не може утримувати вкладену в руку іграшку, або захвачувати її, а лише тягнеться до неї. В легших випадках можна спостерігати, що функція захвату розвинена, але не досконала: затруднене перекладання із руки в руку, порушена зорово-моторна координація, не сформована маніпулятивна гра.
Залежно від стану розвитку функцій хапання та форми ЦП для розвитку цілеспрямованих рухів використовуються наступні вправи:
"Скидання предметів". Ця вправа направлена як на розвиток початкових направлених рухів: скидання предметів зі столу на підлогу, чи піднос (не використовуючи функцію захвату), так і на формування кінестетичних відчуттів, сенсорних образів (пропонуються однорідні предмети, забарвлені в один із 6 кольорів спектру; це можуть бути кубики, чи кульки і т.п., бажано однакові за розміром), уяви про наявність земного тяжіння і що різні предмети при падінні видають різноманітні звуки (залежно від форми, ваги, фактури, матеріалу: дерево, пластик, метал, і т.п.), розуміння взаємозв'язку "слово, предмет, дія", перших спроб активної взаємодії з дорослим. Характеристика вправи: на столі стоять предмети в хаотичному порядку. Пропонуємо дитині скинути їх на підлогу. Для цього кладемо руки дитини на стіл і даємо інструкцію: "кинь ось так". Дію виконуємо її рукою. Якщо дитина вже може виконувати вправу самостійно, тоді предмети викладаємо у рядок перпендикулярно краю стола. Це ускладнення спонукає дитину витягувати руку весь час уперед (все далі і далі), збільшується амплітуда цілеспрямованих рухів, формується відчуття відстані.
На формування хапання, як важливої умови розвитку різноманітних маніпуляцій з предметами направлена вправа "Розкидання каштанів, кубиків і т.п." Вправу подають поетапно, допомагаючи дитині виконати її і при цьому навчаючи правильному положенню кисті, пальців, правильному здійсненню руху. Характеристика вправи: На столі лежать дрібні однорідні предмети (каштани, горіхи і т.п.). Даємо інструкції "Відкрий руку" (можна покласти відкриту педагогом руку дитини на предмет), "Візьми каштан", "Піднімай руку вгору", "Кинь". Педагог допомагає дитині виконувати дії. Важливо, щоб дитина прослідкувала поглядом за іграшкою, яка впала.
Третій тип вправ направлений на формування взаємодій обох рук: "Роз'єднання двоскладових іграшок" (великих об'ємних деталей конструктора, матрьошок, бочечок і т.п.). Перед виконанням вправи показуємо іграшку в дії. Спочатку вкладаємо дитині в одну руку з'єднані деталі (з іншого боку іграшку тримає педагог). Дитині пропонують забрати іграшку собі: "забери-забери" - спонукають тим самим до цілеспрямованого руху кисті в сторону та згинання руки в лікті. На наступному етапі ускладнюють вправу, пропонуючи дитині роз'єднувати іграшку самостійно обома руками. Коли дитині вдасться відокремити одну частинку іграшки від іншої можна запропонувати скласти все в коробочку.
Вищий рівень виконання вправи - це коли дитина зможе самостійно скласти двоскладову іграшку.
Педагогічна робота з дітьми з церебральним паралічем (ЦП), спрямована на розвиток рухів, сенсорного сприйняття, мови, формування предметної діяльності і комунікативної поведінки. На першому році життя формується зорове, слухове і кінестетичне сприйняття, зорово-моторна координація, маніпулятивна діяльність. Розвиток моторики стимулює розвиток сприйняття та накопичення дитиною чуттєвого досвіду. В процесі спілкування з дорослим, дитину спонукають до обстеження предметів за допомогою зору, слуху, та інших органів відчуття, привертаючи її увагу до предметів різних за формою, кольором, фактурою, звучанням. На основі предметно -маніпулятивної діяльності закріплюються зв'язки між словом, предметом і дією, що стимулює розвиток сенсорних функцій з одночасною корекцією рухових порушень, формує перцептивні дії. При порушенні рухових функцій формування маніпулятивної гри ускладнене. Це негативно впливає на розвиток основних функцій сприйняття (а в подальшому і мислення), а також на формування мотивації до рухів. Завдяки, маніпулятивній грі, можна стимулювати прагнення до пізнання та цілеспрямованих рухів. Дитина виконує дію, відволікаючись від процесу руху, паралельно сам рух наповнюється доцільністю і змістом. При цьому педагог розбиває складний рух на послідовні ланки. Дитина охоче приймає допомогу педагога. Тому в грі значно швидше виробляються і закріплюються рухові стереотипи.
Індивідуальна педагогічна корекція яка призначалася дітям з ЦП була направлена на формування маніпулятивної гри за такими етапами:
- Формування зорового - слухового зосередження.
- Формування зорово - моторної координації.
- Формування функцій активного захвату предметів.
- Розвиток маніпулятивної гри.
На початковому етапі формування маніпулятивної діяльності проводиться робота з розвитку вміння встановлювати зорово-слухові зв'язки. Для цього дитину спонукають до пошуку джерела звуку і простежування за ним (при переміщенні джерела звуку), а також спонукають прислуховуватися до звучання різних іграшок. Показують дитині, яка перебуває в різних положеннях яскраві іграшки, різні за кольором, формою, розміром.
Такі вправи сприяють фіксації іграшки поглядом, слідкуванню за нею, переключенню погляду з одного предмета на інший. Внаслідок такого лікувально-педагогічного впливу на розвиток сенсорного сприйняття, емоційні реакції стають більш диференційовані і поступово ускладнюються (з'являється посмішка, сміх, активізуються загальні рухи).
Для розвитку дій з предметами на заняттях проводиться робота з активізації та формування рухів. Для цього дитині вкладають в долоні різні предмети, привертаючи її зорову увагу та стимулюючи до розширення тактильних, кінестетичних і оральних способів ознайомлення (пізнання) з предметом чи іграшкою.
На другому етапі проводиться робота з розвитку зорово-моторної координації.
Для дітей раннього віку з ЦП характерно порушення зорово-моторної координації в системі "око-рука", та в системі "око-рука-рот". Для того, щоб дитина навчилася слідкувати за рухами своїх рук на заняттях використовувалася, наприклад, "ігрова рукавичка", яка щільно закріплювалася на зап'ясті дитини. При спонтанних рухах руки, дзвонять вшиті в рукавичку дзвіночки. Таким чином, зреагувавши на слуховий подразник, дитина починає звертати увагу на свої руки. Педагог бере руку дитини у свою і починає постукувати по столу, проговорюючи свої дії. Поступово дитина переходить від спонтанних дій до наслідувальних, а в подальшому до власних маніпуляцій з іграшкою, отримуючи при цьому задоволення від гри.
Для розвитку зорово-моторної координації в системі "око-рука-рот" ми рекомендуємо задіяти нагальні потреби дитини (наприклад в їді; чи, коли дитина звикла до соски, чи в період прорізування зубів). Наприклад, соску слід класти у рот рукою дитини, педагог допомагає руху руки, направляючи її. Те ж саме, можна робити, вклавши в руку дитини скоринку хліба, направляти руку до рота, стимулювати ясна рукою дитини.
Функції активного захвату предметів, та їх ощупуванню належить велика роль в інтенсивному розвитку, як рухів так і інтенсивної активності. З ощупування починається інтенсивний розвиток рухів дитини. Потім у неї вже формується акт захвату. На початку формування цього акту, самого захвату ще немає, бо дитина тягнеться до предмету без типового для захватування положення кисті і не утримує предмет. Але потім при наближенні до об'єкту кисть і пальці руки дитини приймають положення, необхідне для захвату предмету.
При ЦП наявність патологічних синкінезій та підвищеного м'язового тонусу утруднюють формування вікових рухових навичок та довільної цілеспрямованої активності рук. Залежно від форми ЦП дитина не може утримувати вкладену в руку іграшку, або захвачувати її, а лише тягнеться до неї. В легших випадках можна спостерігати, що функція захвату розвинена, але не досконала: затруднене перекладання із руки в руку, порушена зорово-моторна координація, не сформована маніпулятивна гра.
Залежно від стану розвитку функцій хапання та форми ЦП для розвитку цілеспрямованих рухів використовуються наступні вправи:
"Скидання предметів". Ця вправа направлена як на розвиток початкових направлених рухів: скидання предметів зі столу на підлогу, чи піднос (не використовуючи функцію захвату), так і на формування кінестетичних відчуттів, сенсорних образів (пропонуються однорідні предмети, забарвлені в один із 6 кольорів спектру; це можуть бути кубики, чи кульки і т.п., бажано однакові за розміром), уяви про наявність земного тяжіння і що різні предмети при падінні видають різноманітні звуки (залежно від форми, ваги, фактури, матеріалу: дерево, пластик, метал, і т.п.), розуміння взаємозв'язку "слово, предмет, дія", перших спроб активної взаємодії з дорослим. Характеристика вправи: на столі стоять предмети в хаотичному порядку. Пропонуємо дитині скинути їх на підлогу. Для цього кладемо руки дитини на стіл і даємо інструкцію: "кинь ось так". Дію виконуємо її рукою. Якщо дитина вже може виконувати вправу самостійно, тоді предмети викладаємо у рядок перпендикулярно краю стола. Це ускладнення спонукає дитину витягувати руку весь час уперед (все далі і далі), збільшується амплітуда цілеспрямованих рухів, формується відчуття відстані.
На формування хапання, як важливої умови розвитку різноманітних маніпуляцій з предметами направлена вправа "Розкидання каштанів, кубиків і т.п." Вправу подають поетапно, допомагаючи дитині виконати її і при цьому навчаючи правильному положенню кисті, пальців, правильному здійсненню руху. Характеристика вправи: На столі лежать дрібні однорідні предмети (каштани, горіхи і т.п.). Даємо інструкції "Відкрий руку" (можна покласти відкриту педагогом руку дитини на предмет), "Візьми каштан", "Піднімай руку вгору", "Кинь". Педагог допомагає дитині виконувати дії. Важливо, щоб дитина прослідкувала поглядом за іграшкою, яка впала.
Третій тип вправ направлений на формування взаємодій обох рук: "Роз'єднання двоскладових іграшок" (великих об'ємних деталей конструктора, матрьошок, бочечок і т.п.). Перед виконанням вправи показуємо іграшку в дії. Спочатку вкладаємо дитині в одну руку з'єднані деталі (з іншого боку іграшку тримає педагог). Дитині пропонують забрати іграшку собі: "забери-забери" - спонукають тим самим до цілеспрямованого руху кисті в сторону та згинання руки в лікті. На наступному етапі ускладнюють вправу, пропонуючи дитині роз'єднувати іграшку самостійно обома руками. Коли дитині вдасться відокремити одну частинку іграшки від іншої можна запропонувати скласти все в коробочку.
Вищий рівень виконання вправи - це коли дитина зможе самостійно скласти двоскладову іграшку.
