Гіпоксія, генетика, пологові травми: які реальні причини ДЦП?

До Міжнародного дня людей з інвалідністю, який відзначається 3 грудня, публікуємо розмову, яка піднімає одну з найболючіших тем дитячої медицини в Україні. Основні чинники дитячих неврологічних порушень – від гіпоксії та пологових травм до генетичних ризиків – залишаються недооціненими і часто неправильно визначаються в українській медицині. Про це розповів Володимир Мартинюк, дитячий невролог і кандидат наук, у програмі Кабінет експертів. Він також розповів, що пологові травми в країні масово не фіксуються, хоча можуть формувати до 20% випадків дитячого церебрального паралічу. В Україні, за словами Мартинюка, понад 160 тисяч дітей з інвалідністю, із них «понад 100 тисяч пов’язані з патологією нервової системи». Мартинюк наголосив, що наслідки ураження нервової системи часто тривають усе життя. Фахівець пояснив, що дитяча неврологія – це не лише про мозок, а про всю центральну й периферичну нервову систему. Найпоширеніші стани, з якими звертаються до лікарів: затримки нейропсихічного розвитку, дитячий церебральний параліч, епілепсія тощо. Статистично, за його словами, після перенесеної гіпоксії: 10-12% дітей лишаються повністю здоровими, 10-12% отримують тяжкі органічні наслідки – ДЦП, епілепсію, гідроцефалію, 80% – діти, які зовні здорові, але надзвичайно чутливі до навантажень та мають різні прояви мінімальної мозкової дисфункції: тіки, вегетативні порушення, труднощі адаптації та навчання. Саме ці «невидимі» порушення роками лишалися недооціненими. За словами Мартинюка, до 2017 року в Україні вдалося досягти помітного зниження кількості дітей із ДЦП завдяки розвитку ранньої медицини – генетики, неонатології, акушерства і ранньої реабілітації. Однак після реформування системи МОЗ багато спеціалізованих напрямів були згорнуті. За його словами, це призвело до того, що статистика значно погіршилась. Сьогодні навіть обговорюється ідея об’єднання дитячої неврології з педіатрією або психіатрією. Мартинюк відреагував на це різко: «Це буде трагедія. Повернення до радянського психоневролога нічого доброго не зробить». Одним із ключових моментів програми стало пояснення, чому гіпоксію так часто згадують лікарі. Мартинюк пояснив, що гіпоксія – це недостатність кисню для мозку у ненародженої дитини. Він уточнив, що гіпоксія може виникати: до народження, під час пологів та після народження. Але причина кожного конкретного випадку може кардинально різнитися – від проблем із родовою діяльністю до лікарських помилок. Фахівець пояснив, що люди порізно реагують на нестачу кисню: «Одна людина піднімається на Говерлу без перепочинку, а інша мусить зупинятись кілька разів. Так само і плід має свій поріг чутливості до гіпоксії».