Основи Монтессорі – терапії в комплексній реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Автор: О. В. Гориня
Педагогічна система Монтессорі створена на початку ХХ століття італійським педагогом, психіатром, лікарем Марією Монтессорі. Основна мета методики – розвивати особистість дитини з раннього віку в цілому через моторну, сенсорну та інтелектуальну активність.
Вся навчальна діяльність направлена на задоволення основної потреби дитини: «Допоможи мені зробити це самому», - тобто стати самостійним і незалежним від дорослих.
Отримавши надзвичайно позитивні результати у роботі з дітьми, М. Монтессорі зробила висновок, що дітей з патологією необхідно не тільки лікувати, а й навчати за спеціальною методикою.
На сучасному етапі педагогічна система Монтессорі використовується для навчання та виховання дітей з нормальним розвитком, так і для дітей з різною патологією та набула міжнародного значення як «метод розвиваючої наукової педагогіки».
В системі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи застосовування методики Монтессорі має терапевтичну спрямованість і тому має назву Монтессорі – терапія, лікувальна педагогіка М. Монтессорі.
Предметом особливої уваги у сучасній дитячій реабілітології стали оригінальні прийоми для розвитку органів відчуття та рухів, які в такому ж ступені мають місце і для цілей реабілітації – відновлення втрачених функцій у хворих дітей та їх пізнавальний розвиток.
Методика Монтессорі використовується у дітей з органічним ураженням нервової системи. В ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України» реабілітацію проходять діти з різним рівнем фізичного та психічного розвитку:
У дітей з ДЦП є труднощі просторового аналізу і синтезу, порушення схеми тіла, словесного відображення просторових відношень. Для них рухи не лише важкі для виконання, але й дуже слабо відчутні, що стає причиною утруднення простих і більш складних форм сприйняття, наприклад, стереогнозу. Слабкість тактильного сприйняття, кін естетики значно ускладнюють наступне засвоєння навичок письма.
Проблема ранньої корекції має величезне значення. В перші роки життя дитячий організм має велику пластичність, тому саме в цьому віці маємо найбільш реальну можливість ефективної корекції.
В основі методики є принцип саморозвитку дитини. Теорія побудована на ідеї дитячого «вбираючого розуму», тому що він має здатність вбирати, здобувати інформацію з навколишнього світу без зусиль і несвідомо.
Тобто з першого дня появи на світ, дитина, як губка, через зір, слух, дотик, нюх, смак вбирає все, що її оточує.
Тому М. Монтессорі наголошує: «Простір, у якому перебуває дитина, повинен пропонувати їй великий вибір мотивацій, які підштовхують до діяльності і провокують до набуття власного досвіду».
М. Монтессорі відхиляє штучно нав'язану дітям дисципліну, бо вважає, що дітей слід навчати самоконтролю за своєю поведінкою. Вчитель мінімально і дійсно з необхідності допомагає дитині. Так формується самодисципліна, самостійність і впевненість в собі, що веде до слухняності.
Таким чином, суть методики Монтессорі – це вільна робота дитини в спеціально підготовленому педагогом оточуючому середовищі, яке забезпечує її потреби в даний момент, згідно із «сензитивним періодом».
«Сензитивні періоди» є відрізками часу у ранньому дитинстві (0-6р.), в яких дитина характеризується специфічною чутливістю до певних впливів, видів діяльності, які переважають над всіма іншими. Це часи інтенсивного моторного, сенсорного, мовленнєвого, соціального розвитку. Робота дитини у цей час відрізняється підвищеним інтересом, завдяки якому результат досягається з найменшими зусиллями, а важка робота виконується з задоволенням.
Тому мета батьків і вчителя – відстежити коли з'являється „сензитивний період» для певного виду діяльності і допомогти дитині. Тобто створити такі умови для роботи (запропонувати вправи), які б відповідали її потребам у цей момент. Це забезпечує гнучкість методики Монтессорі, яка дає можливість кожній дитині з органічним ураженням нервової системи розвиватися з властивою їй швидкістю, своїм темпом розвитку.
Завдання, які вирішує методика Монтессорі, залежать від віку дитини та її індивідуальних можливостей, але в основному спрямовані на:
Матеріал є автодидактичним, самонавчаючим – це не сама по собі методика, а більше знаряддя, які використовуються для стимулювання дитини до логічного мислення. Дітям віком від 1,5 до 6 років пропонується диференційована система матеріалів, які відповідають навчальним розділам системи Монтессорі і розміщені у послідовності від найпростіших до найскладніших, від конкретних до абстрактних.
Діти з ДЦП відчувають великі труднощі у пізнанні навколишнього світу (стиснуті кулачки, обмеженість пересування), що ускладнює формування у них предметно-просторових уявлень. Ми створюємо спеціальний терапевтичний простір : предметно-розвиваюче середовище, в якому дитина зможе відчути себе впевненою, буде проявляти самостійність і незалежність. На допомогу приходять Монтессорі матеріали, які здатні викликати і підтримувати пізнавальний інтерес, формують у дитини позитивний досвід, який і стає стимулом для розвитку.
Адже хвороба не завжди є визначальним фактором у відставанні сенсорної діяльності цих дітей. Набутий частий негативний досвід робить дитину пасивною. Пасивне ставлення до пізнання нового домінує і дитина відмовляється від спроб пізнання. Вправи, які викликають труднощі, зазвичай ігноруються, хоч певний інтерес присутній. Важливо розпізнати інтерес дитини і не пропустити його, допомогти у виконанні вправи, можливо, дещо спростивши її. Кожна вправа з Монтессорі матеріалом має подвійну мету: актуальний рух дитини і робота на перспективу.
Зміст методики.
Незалежно від того, для якого віку дітей створюється підготовлене розвиваюче навколишнє середовище воно повинно відповідати аспектам концепції підготовленого середовища.
Одним із них є структура і порядок. Це означає, що приміщення класу поділене на зони, кількість і склад яких залежить від віку дітей. Кожна зона має свою специфіку обладнання і відповідний Монтессорі матеріал.
Для дітей віком від 1,5 до 3 років це зони: практична, маніпулятивна, музична, сенсорна, математична, зона розвитку мови, зона відпочинку.
Для дітей віком від 2,5 до 6 років зона розвитку мови трансформується у граматичну, розширюються зони навичок практичного життя, сенсорики, математики, образотворчого мистецтва.
Дитину у віці до 6 років М. Монтессорі називає активним будівником самого себе. Їй подобається торкати, брати предмети, які бачить, пробувати їх на смак. Дитина бажає багато працювати руками, хоче сама вибирати діяльність, сама себе обслуговувати та бути незалежним від дорослих.
До дітей перших двох років життя під час реабілітації застосовуються елементи Монтессорі – терапії у комплексі з іншими заходами реабілітаційного процесу.
Для дітей 2,5 – 6 років методика Монтессорі передбачає основні навчальні курси, а саме «Навички практичного життя», «Сенсорика», «Розвиток мови», «Математика», яким відповідають певні зони у класі.
При підготовці матеріалів особливо виділяється принцип актуального і найближчого розвитку. Кожна вправа має дві мети – пряму і непряму. Перша слугує актуальному руху дитини, а друга – роботі на майбутнє. Наприклад, працюючи з геометричними рамками – вкладками, блоками циліндрів при першому досвіді, дитина удосконалює свої тактильні відчуття, і поки несвідомо фіксує математичні уявлення про форму; певний захват за фігури трьома пальцями, готує руку до утримання олівця під час письма…
Таким чином, завдяки контакту з навколишнім і власним дослідженням, дитина формує через відчуття свої уявлення, запас знань, понять. Контакт відбувається з допомогою органів відчуття і рухів дитини. Починаючи з вправ в сенсомоториці, дитина поступово рухається до розвитку інтелекту. М. Монтессорі наголошувала, що перед тим як дати дитині інтелектуальну роботу, необхідно дати їй можливість попрацювати руками. Пройти шлях від маніпуляцій предметами до розуміння їх суті, від сенсорних уявлень до формування понять.
Модульне обладнання кабінету дає дитині можливість спонтанно переходити від дій до діяльності при мінімальній участі дорослого. За допомогою модулів дитина отримує найрізноманітніші сенсорні відчуття, накопичує їх і ліквідовує сенсорний дефіцит. Модулі, які розвивають зорове сприйняття складені із фрагментів різних розмірів (довжина, висота, ширина), форм і кольорів. Тактильні модулі забезпечують розвиток сприйняття фактури, форми, ваги, температури. Структура кожного модуля має конструктивні принципи робочого матеріалу: зліва направо, від простого до складного і т. і.
Курс «Навички практичного життя» (НПЖ) – є базовим серед інших курсів, і першим пропонується маленькій дитині. Це система вправ, направлених на розвиток дрібної моторики, аналізу і координації рухів, формування навичок самообслуговування. Непряма мета – сприяти розвитку концентрації уваги, самостійності.
Вправи у цій зоні відповідають сензитивним періодам розвитку дитини у віці 1,5-4 роки (порядок, сенсорний досвід, моторний розвиток, орієнтування у просторі) і мають безпосередній зв'язок з реальним життям. Тому її організм набуває найбільшої чутливості до тих видів діяльності, які пов'язані з удосконаленням різних рухів і оволодінням новими моторними навичками.
Працюючи з матеріалом зони НПЖ, маленька дитина вчиться самостійно турбуватися про себе (одягатися, мити руки, чистити і шнурувати взуття, обслуговувати себе під час їжі – правильно тримати ложку, різати ножем …), турбуватися про оточуючий світ, приміщення (підмітати, мити, чистити), вчиться правилам ввічливої поведінки, а також виконує комплекс спеціальних вправ на удосконалення загальної координації рухів.
Дитині пропонуються вправи з підрозділів, які поступово ускладняються: пересипання ложкою, нанизування, вправи з водою, робота з прищепками, пінцетом, пресом; робота з різними рамками – застібками на одягання, вправи на приготування їжі, робота з тістом; вправи з розвитку мистецької діяльності – робота з пластиліном, фарбами, клеєм, дироколом, шилом, шиття голкою …
Виконуючи вправи у зоні НПЖ у дітей розвивається здатність довготривало фіксувати увагу, доводити роботу до кінця, що є важливим у роботі з гіперактивними дітьми. Інтенсивна увага проявляється під час повторення вправи. Діти можуть довготривало пересипати зерно, застібати гачки, ґудзики, чистити метал…, що свідчить про важливу і вагому роль НПЖ у розвитку концентрації уваги. Така увага є основою інтелектуальної діяльності. І чим вище рівень розвитку уваги, тим вище ефективність навчання.
Курс «Сенсорика» – це комплекс вправ направлений на розвиток відчуття дитини, органів відчуття.
Органи відчуття – око, ніс, рот, вухо, рука допомагають пізнавати оточуючий світ. Чуттєвий досвід дитини збагачується завдяки маніпуляціям з предметами – діти люблять торкатися, нюхати, пробувати на смак, а це дає поштовх до подальшого інтелектуального розвитку. М. Монтессорі зазначала: «Ніколи не кладіть у ваші думки те, чого не було у ваших руках» . Тільки через відчуття рук маленька дитина може зрозуміти такі ще абстрактні для неї поняття, як великий – маленький, круглий – квадратний, гладенький – шершавий, товстий – тонкий, холодний – гарячий …
Зона сенсорної діяльності представлена спеціальним матеріалом, в якому у більшості закладена десяткова система, контроль помилки.
Так, працюючи з сенсорним матеріалом, у дітей розвиваються такі відчуття:
Курс «Розвиток мови» представлений у граматичній зоні, де дитина знайомиться з назвами всього, що її оточує і вчиться класифікувати поняття. Це допомагає їй організовувати власні думки, розуміти значення слів, висловлюватись.
Спеціально створені матеріали дають дитині можливість навчитися писати і читати, познайомитись з граматикою рідної мови.
Методика за якою здійснюється навчання письму та читанню, згідно сензитивного періоду дитини, має три етапи:
Курс «Математика» представлений у математичній зоні комплексом спеціального і унікального дидактичного матеріалу. Він дозволяє дитині не тільки зрозуміти суть математичних дій, але і побачити їх, відчути на сенсорному рівні різні абстрактні поняття.
Вона може потримати в руках, відчути вагу, форму, об'єм таких кількостей як одиниця, десятки, сотні, тисячі.
Математичний Монтессорі – матеріал різноманітний, і пропонується дитині з 3-4-х років в логічній послідовності:
Таким чином, навчаючи дитину за методикою Монтессорі, слід повноцінно використовувати кожний «сензитивний період» в якому знаходиться дитина під час реабілітації, індивідуальний темп розвитку дитини з органічним ураженням нервової системи.
Центральним поняттям педагогічної методики М. Монтессорі є поняття саморозвитку, який об'єктивно відбувається у кожній дитині. Ніхто не говорить дітям про їх норму, не висуває базові стандарти. Існує лише перелік особистих досягнень у різному віці. Дитина сама прагне чогось досягти, а дорослий лише допомагає їй за проханням. При цьому спеціально створене розвиваюче середовище, типове для монтессорі – класу дає можливість самостійно вчитися всім дітям, зокрема і з відхиленнями у розвитку.
При проведенні занять за методикою М. Монтессорі на реабілітаційних курсах перевага віддається індивідуальному навчанню кожної дитини з органічним ураженням нервової системи. Але мають місце і підгрупові заняття, на яких об'єднуються діти з подібною патологією, рівнем розумового розвитку та віком.
Велике значення має відношення батьків дитини до цієї методики, їх розуміння і сприймання корекційного і розвиваючого значення занять, закріплення елементів даної методики вдома. Увага приділяється адекватній взаємодії «батьки – дитина», як вони намагаються допомогти дитині, використовуючи знання, отримані від педагога.
Вдома батьки намагаються повторювати корекційні вправи, які необхідні для дитини, допомагають при ускладненнях. При цьому дорослий повинен виступати з позиції партнера дитини, запрошувати дитину до роботи своїм прикладом, допомагати у розгортанні ініціативи і самостійності в діяльності.
Роботу з впровадження методики Монтессорі – терапії доцільно організовувати в комплексі з іншими реабілітаційними методиками для дітей з органічним ураженням нервової системи. Зв'язок в роботі з іншими спеціалістами – логопедом, психологом, неврологом, Бобот терапевтом, фізіотерапевтом дає можливість краще пізнати дитину, підібрати правильний підхід до неї та індивідуальну програму навчання і розвитку.
Тільки у всебічному тандемі дитини, спеціалістів та батьків можна досягти певних позитивних результатів.
Таким чином:
Автор: О. В. Гориня
Педагогічна система Монтессорі створена на початку ХХ століття італійським педагогом, психіатром, лікарем Марією Монтессорі. Основна мета методики – розвивати особистість дитини з раннього віку в цілому через моторну, сенсорну та інтелектуальну активність.
Вся навчальна діяльність направлена на задоволення основної потреби дитини: «Допоможи мені зробити це самому», - тобто стати самостійним і незалежним від дорослих.
Отримавши надзвичайно позитивні результати у роботі з дітьми, М. Монтессорі зробила висновок, що дітей з патологією необхідно не тільки лікувати, а й навчати за спеціальною методикою.
На сучасному етапі педагогічна система Монтессорі використовується для навчання та виховання дітей з нормальним розвитком, так і для дітей з різною патологією та набула міжнародного значення як «метод розвиваючої наукової педагогіки».
В системі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи застосовування методики Монтессорі має терапевтичну спрямованість і тому має назву Монтессорі – терапія, лікувальна педагогіка М. Монтессорі.
Предметом особливої уваги у сучасній дитячій реабілітології стали оригінальні прийоми для розвитку органів відчуття та рухів, які в такому ж ступені мають місце і для цілей реабілітації – відновлення втрачених функцій у хворих дітей та їх пізнавальний розвиток.
Методика Монтессорі використовується у дітей з органічним ураженням нервової системи. В ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України» реабілітацію проходять діти з різним рівнем фізичного та психічного розвитку:
- різні форми церебрального паралічу;
- діти з затримкою психічного розвитку;
- з когнітивними порушеннями різного ступеню;
- з недорозвитком мовлення та іншими мовленнєвими вадами;
- діти з комбінованими дефектами (порушення зорового, слухового аналізаторів);
- з синдром дефіциту уваги, гіперкінетичними та атонічними формами поведінки;
- з різними генетичними захворюваннями;
- діти з порушенням комунікативної поведінки.
У дітей з ДЦП є труднощі просторового аналізу і синтезу, порушення схеми тіла, словесного відображення просторових відношень. Для них рухи не лише важкі для виконання, але й дуже слабо відчутні, що стає причиною утруднення простих і більш складних форм сприйняття, наприклад, стереогнозу. Слабкість тактильного сприйняття, кін естетики значно ускладнюють наступне засвоєння навичок письма.
Проблема ранньої корекції має величезне значення. В перші роки життя дитячий організм має велику пластичність, тому саме в цьому віці маємо найбільш реальну можливість ефективної корекції.
В основі методики є принцип саморозвитку дитини. Теорія побудована на ідеї дитячого «вбираючого розуму», тому що він має здатність вбирати, здобувати інформацію з навколишнього світу без зусиль і несвідомо.
Тобто з першого дня появи на світ, дитина, як губка, через зір, слух, дотик, нюх, смак вбирає все, що її оточує.
Тому М. Монтессорі наголошує: «Простір, у якому перебуває дитина, повинен пропонувати їй великий вибір мотивацій, які підштовхують до діяльності і провокують до набуття власного досвіду».
М. Монтессорі відхиляє штучно нав'язану дітям дисципліну, бо вважає, що дітей слід навчати самоконтролю за своєю поведінкою. Вчитель мінімально і дійсно з необхідності допомагає дитині. Так формується самодисципліна, самостійність і впевненість в собі, що веде до слухняності.
Таким чином, суть методики Монтессорі – це вільна робота дитини в спеціально підготовленому педагогом оточуючому середовищі, яке забезпечує її потреби в даний момент, згідно із «сензитивним періодом».
«Сензитивні періоди» є відрізками часу у ранньому дитинстві (0-6р.), в яких дитина характеризується специфічною чутливістю до певних впливів, видів діяльності, які переважають над всіма іншими. Це часи інтенсивного моторного, сенсорного, мовленнєвого, соціального розвитку. Робота дитини у цей час відрізняється підвищеним інтересом, завдяки якому результат досягається з найменшими зусиллями, а важка робота виконується з задоволенням.
Тому мета батьків і вчителя – відстежити коли з'являється „сензитивний період» для певного виду діяльності і допомогти дитині. Тобто створити такі умови для роботи (запропонувати вправи), які б відповідали її потребам у цей момент. Це забезпечує гнучкість методики Монтессорі, яка дає можливість кожній дитині з органічним ураженням нервової системи розвиватися з властивою їй швидкістю, своїм темпом розвитку.
Завдання, які вирішує методика Монтессорі, залежать від віку дитини та її індивідуальних можливостей, але в основному спрямовані на:
- розвиток самостійності дитини і тим самим розвиток самовпевненості та самооцінки, слухняності;
- розвиток довготривалої концентрації уваги під час роботи;
- розвиток моторної сфери, зокрема формування аналізу та контролю власних рухів;
- формування навичок самообслуговування;
- розвиток уміння організовувати свою діяльність;
- розвиток сенсорної сфери, формування всіх відчуттів дитини, надавати можливість пізнавати оточуючий світ за допомогою власних сприймань;
- розвиток пізнавальних процесів;
- розвиток мовлення, поетапне оволодіння навичками письма та читання;
- формування математичних уявлень;
- формування зразків позитивної соціальної поведінки, соціальна адаптація.
Матеріал є автодидактичним, самонавчаючим – це не сама по собі методика, а більше знаряддя, які використовуються для стимулювання дитини до логічного мислення. Дітям віком від 1,5 до 6 років пропонується диференційована система матеріалів, які відповідають навчальним розділам системи Монтессорі і розміщені у послідовності від найпростіших до найскладніших, від конкретних до абстрактних.
Діти з ДЦП відчувають великі труднощі у пізнанні навколишнього світу (стиснуті кулачки, обмеженість пересування), що ускладнює формування у них предметно-просторових уявлень. Ми створюємо спеціальний терапевтичний простір : предметно-розвиваюче середовище, в якому дитина зможе відчути себе впевненою, буде проявляти самостійність і незалежність. На допомогу приходять Монтессорі матеріали, які здатні викликати і підтримувати пізнавальний інтерес, формують у дитини позитивний досвід, який і стає стимулом для розвитку.
Адже хвороба не завжди є визначальним фактором у відставанні сенсорної діяльності цих дітей. Набутий частий негативний досвід робить дитину пасивною. Пасивне ставлення до пізнання нового домінує і дитина відмовляється від спроб пізнання. Вправи, які викликають труднощі, зазвичай ігноруються, хоч певний інтерес присутній. Важливо розпізнати інтерес дитини і не пропустити його, допомогти у виконанні вправи, можливо, дещо спростивши її. Кожна вправа з Монтессорі матеріалом має подвійну мету: актуальний рух дитини і робота на перспективу.
Зміст методики.
Незалежно від того, для якого віку дітей створюється підготовлене розвиваюче навколишнє середовище воно повинно відповідати аспектам концепції підготовленого середовища.
Одним із них є структура і порядок. Це означає, що приміщення класу поділене на зони, кількість і склад яких залежить від віку дітей. Кожна зона має свою специфіку обладнання і відповідний Монтессорі матеріал.
Для дітей віком від 1,5 до 3 років це зони: практична, маніпулятивна, музична, сенсорна, математична, зона розвитку мови, зона відпочинку.
Для дітей віком від 2,5 до 6 років зона розвитку мови трансформується у граматичну, розширюються зони навичок практичного життя, сенсорики, математики, образотворчого мистецтва.
Дитину у віці до 6 років М. Монтессорі називає активним будівником самого себе. Їй подобається торкати, брати предмети, які бачить, пробувати їх на смак. Дитина бажає багато працювати руками, хоче сама вибирати діяльність, сама себе обслуговувати та бути незалежним від дорослих.
До дітей перших двох років життя під час реабілітації застосовуються елементи Монтессорі – терапії у комплексі з іншими заходами реабілітаційного процесу.
Для дітей 2,5 – 6 років методика Монтессорі передбачає основні навчальні курси, а саме «Навички практичного життя», «Сенсорика», «Розвиток мови», «Математика», яким відповідають певні зони у класі.
При підготовці матеріалів особливо виділяється принцип актуального і найближчого розвитку. Кожна вправа має дві мети – пряму і непряму. Перша слугує актуальному руху дитини, а друга – роботі на майбутнє. Наприклад, працюючи з геометричними рамками – вкладками, блоками циліндрів при першому досвіді, дитина удосконалює свої тактильні відчуття, і поки несвідомо фіксує математичні уявлення про форму; певний захват за фігури трьома пальцями, готує руку до утримання олівця під час письма…
Таким чином, завдяки контакту з навколишнім і власним дослідженням, дитина формує через відчуття свої уявлення, запас знань, понять. Контакт відбувається з допомогою органів відчуття і рухів дитини. Починаючи з вправ в сенсомоториці, дитина поступово рухається до розвитку інтелекту. М. Монтессорі наголошувала, що перед тим як дати дитині інтелектуальну роботу, необхідно дати їй можливість попрацювати руками. Пройти шлях від маніпуляцій предметами до розуміння їх суті, від сенсорних уявлень до формування понять.
Модульне обладнання кабінету дає дитині можливість спонтанно переходити від дій до діяльності при мінімальній участі дорослого. За допомогою модулів дитина отримує найрізноманітніші сенсорні відчуття, накопичує їх і ліквідовує сенсорний дефіцит. Модулі, які розвивають зорове сприйняття складені із фрагментів різних розмірів (довжина, висота, ширина), форм і кольорів. Тактильні модулі забезпечують розвиток сприйняття фактури, форми, ваги, температури. Структура кожного модуля має конструктивні принципи робочого матеріалу: зліва направо, від простого до складного і т. і.
Курс «Навички практичного життя» (НПЖ) – є базовим серед інших курсів, і першим пропонується маленькій дитині. Це система вправ, направлених на розвиток дрібної моторики, аналізу і координації рухів, формування навичок самообслуговування. Непряма мета – сприяти розвитку концентрації уваги, самостійності.
Вправи у цій зоні відповідають сензитивним періодам розвитку дитини у віці 1,5-4 роки (порядок, сенсорний досвід, моторний розвиток, орієнтування у просторі) і мають безпосередній зв'язок з реальним життям. Тому її організм набуває найбільшої чутливості до тих видів діяльності, які пов'язані з удосконаленням різних рухів і оволодінням новими моторними навичками.
Працюючи з матеріалом зони НПЖ, маленька дитина вчиться самостійно турбуватися про себе (одягатися, мити руки, чистити і шнурувати взуття, обслуговувати себе під час їжі – правильно тримати ложку, різати ножем …), турбуватися про оточуючий світ, приміщення (підмітати, мити, чистити), вчиться правилам ввічливої поведінки, а також виконує комплекс спеціальних вправ на удосконалення загальної координації рухів.
Дитині пропонуються вправи з підрозділів, які поступово ускладняються: пересипання ложкою, нанизування, вправи з водою, робота з прищепками, пінцетом, пресом; робота з різними рамками – застібками на одягання, вправи на приготування їжі, робота з тістом; вправи з розвитку мистецької діяльності – робота з пластиліном, фарбами, клеєм, дироколом, шилом, шиття голкою …
Виконуючи вправи у зоні НПЖ у дітей розвивається здатність довготривало фіксувати увагу, доводити роботу до кінця, що є важливим у роботі з гіперактивними дітьми. Інтенсивна увага проявляється під час повторення вправи. Діти можуть довготривало пересипати зерно, застібати гачки, ґудзики, чистити метал…, що свідчить про важливу і вагому роль НПЖ у розвитку концентрації уваги. Така увага є основою інтелектуальної діяльності. І чим вище рівень розвитку уваги, тим вище ефективність навчання.
Курс «Сенсорика» – це комплекс вправ направлений на розвиток відчуття дитини, органів відчуття.
Органи відчуття – око, ніс, рот, вухо, рука допомагають пізнавати оточуючий світ. Чуттєвий досвід дитини збагачується завдяки маніпуляціям з предметами – діти люблять торкатися, нюхати, пробувати на смак, а це дає поштовх до подальшого інтелектуального розвитку. М. Монтессорі зазначала: «Ніколи не кладіть у ваші думки те, чого не було у ваших руках» . Тільки через відчуття рук маленька дитина може зрозуміти такі ще абстрактні для неї поняття, як великий – маленький, круглий – квадратний, гладенький – шершавий, товстий – тонкий, холодний – гарячий …
Зона сенсорної діяльності представлена спеціальним матеріалом, в якому у більшості закладена десяткова система, контроль помилки.
Так, працюючи з сенсорним матеріалом, у дітей розвиваються такі відчуття:
- візуальне (блоки циліндрів, червоні штанги, рожева вежа…);
- тактильне (шершаві дошки, зразки тканин…);
- слух (парні звукові коробки, дзвоники);
- смак (смакові скляночки);
- нюх (коробки з запахом);
- баричне (вагові дощечки, баричні подушечки);
- термічне (термічні скляночки);
- стереогностичне (вправа «Попелюшка», чудова торбинка);
- хроматичне відчуття кольору (кольорові котушки).
Курс «Розвиток мови» представлений у граматичній зоні, де дитина знайомиться з назвами всього, що її оточує і вчиться класифікувати поняття. Це допомагає їй організовувати власні думки, розуміти значення слів, висловлюватись.
Спеціально створені матеріали дають дитині можливість навчитися писати і читати, познайомитись з граматикою рідної мови.
Методика за якою здійснюється навчання письму та читанню, згідно сензитивного періоду дитини, має три етапи:
- вправи, що розвивають м'язовий апарат руки, необхідний для утримання та управління приладдям для письма (штрихування металевих вкладок, контурних малюнків). Цей комплекс вправ допомагає удосконалювати дрібну моторику у дітей з різними формами ДЦП.
- вправи, що формують зорово тактильні образи літер, закріплюють в пам'яті певні рухи для письма (матеріалом є прописні літери – шершавчики, рухливий алфавіт, на яких діти тактильно обстежують букви);
- вправи на складання слів (робота з окремими контурними літерами рухливого алфавіту, перехід до читання).
Курс «Математика» представлений у математичній зоні комплексом спеціального і унікального дидактичного матеріалу. Він дозволяє дитині не тільки зрозуміти суть математичних дій, але і побачити їх, відчути на сенсорному рівні різні абстрактні поняття.
Вона може потримати в руках, відчути вагу, форму, об'єм таких кількостей як одиниця, десятки, сотні, тисячі.
Математичний Монтессорі – матеріал різноманітний, і пропонується дитині з 3-4-х років в логічній послідовності:
- дитина вчиться послідовному рахунку;
- знайомиться з символами (цифрами);
- вчиться здійснювати зв'язок з кількістю і символом;
- знайомиться з основними арифметичними діями (додавання, віднімання, множення, ділення багатоцифрових чисел).
Таким чином, навчаючи дитину за методикою Монтессорі, слід повноцінно використовувати кожний «сензитивний період» в якому знаходиться дитина під час реабілітації, індивідуальний темп розвитку дитини з органічним ураженням нервової системи.
Центральним поняттям педагогічної методики М. Монтессорі є поняття саморозвитку, який об'єктивно відбувається у кожній дитині. Ніхто не говорить дітям про їх норму, не висуває базові стандарти. Існує лише перелік особистих досягнень у різному віці. Дитина сама прагне чогось досягти, а дорослий лише допомагає їй за проханням. При цьому спеціально створене розвиваюче середовище, типове для монтессорі – класу дає можливість самостійно вчитися всім дітям, зокрема і з відхиленнями у розвитку.
При проведенні занять за методикою М. Монтессорі на реабілітаційних курсах перевага віддається індивідуальному навчанню кожної дитини з органічним ураженням нервової системи. Але мають місце і підгрупові заняття, на яких об'єднуються діти з подібною патологією, рівнем розумового розвитку та віком.
Велике значення має відношення батьків дитини до цієї методики, їх розуміння і сприймання корекційного і розвиваючого значення занять, закріплення елементів даної методики вдома. Увага приділяється адекватній взаємодії «батьки – дитина», як вони намагаються допомогти дитині, використовуючи знання, отримані від педагога.
Вдома батьки намагаються повторювати корекційні вправи, які необхідні для дитини, допомагають при ускладненнях. При цьому дорослий повинен виступати з позиції партнера дитини, запрошувати дитину до роботи своїм прикладом, допомагати у розгортанні ініціативи і самостійності в діяльності.
Роботу з впровадження методики Монтессорі – терапії доцільно організовувати в комплексі з іншими реабілітаційними методиками для дітей з органічним ураженням нервової системи. Зв'язок в роботі з іншими спеціалістами – логопедом, психологом, неврологом, Бобот терапевтом, фізіотерапевтом дає можливість краще пізнати дитину, підібрати правильний підхід до неї та індивідуальну програму навчання і розвитку.
Тільки у всебічному тандемі дитини, спеціалістів та батьків можна досягти певних позитивних результатів.
Таким чином:
- Педагогічну методику Монтессорі – терапії для дітей з органічним ураженням нервової системи доцільно включати у систему комплексної медико – соціальної реабілітації;
- Монтессорі – терапія сприяє розвитку інтелектуальної, сенсорної, моторної сфери дітей, розвиває самостійність, самоконтроль, ефективно формує шкільні навички;
- У процесі використання Монтессорі – терапії формується мотиваційна сфера та особистість дитини, що забезпечує її соціальну адаптованість в оточуючому середовищі.
