«Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров'я України» за 30 років функціонування в основному виконав поставлені перед ним статутні зобов'язання з удосконалення допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності та їх нині родинам в Україні:

• в системі МОЗ України Центр є головним державним закладом, який формує політику у сфері медико-соціальної реабілітації дітей з патологією нервової системи. Завдяки методичній допомозі фахівців Центру в усіх регіонах України відкрито близько 100 центрів (відділень) медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи;
• розроблена Концепція соціальної педіатрії (комплексна медико-соціальна реабілітація дітей з обмеженням життєдіяльності), яка рекомендована до впровадження Верховною Радою України (2015 рік) та розпорядженням Кабінету Міністрів України (2016 рік). Важливо підкреслити, що відоме європейське видання «Sozialpädiatrie in der Praxis» м. Mюнхен (2009 рік) віднесло Україну до переліку країн (Німеччина, Австрія, Велика Британія, США, Чехія, Щвейцарія, Швеція), де впроваджуються основи Соціальної педіатрії;
• проводиться підготовка кадрів реабілітаційного профілю з залученням кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації НУОЗ України імені П.Л. Шупика.

За чверть століття в Центрі пройшли обстеження та лікування понад 90 тисяч дітей з усіх регіонів України. Щорічно в Центрі проходять обстеження та лікування понад 2000 дітей, проводяться близько 5,5 тис. функціональних досліджень. Повний курс реабілітації отримують біля 700 дітей, серед них 78 % діти з інвалідністю. Ефективність лікування за даними анонімного анкетування батьків складає біля 91%. Понад 92% дітей планують і надалі лікуватися в Центрі.

До складових успіху реабілітації дітей в Центрі відносяться: наявність мультидисциплінарної команди фахівців, що дозволяє вчасно діагностувати порушення з боку всіх органів і систем та складати індивідуальну програму реабілітації; проводити комплексну реабілітацію, лікування – при ризику формування інвалідизуючої патології; навчати батьків методикам реабілітації та формувати сімейноцентрований підхід; активно залучати дитину до досягнення поставлених цілей, формувати навички відповідно до функціональних можливостей. При цьому перевага надається активним, мотивованим, ігровим методикам реабілітації.